Групова виставка «Прогулянка домом»
Резиденція Вибачте Номерів Немає
Кураторка Молокоєдова Даша
24 серпня – 1 вересня, 2022
Місце: Готель “Інтурист-Закарпаття”, Склянний простір, коридор на внутрішнє подвір‘я, номер 1416, Double room та інші місця
Учасники:
Маріанчук Дана, Дар‘я Мельникова, Аліна Панасенко, Віталій Янковий, Влад Нікорчук, Владислав Рябоштан, Шанаєвська Софія, Роксолана Жаркова, Вікторія Лихольот, Андрій Цикота, Ярослав Леонець, Олена Косович, Юлія Станкевич, Катя Теллер, Настя Жук, Михайло Зубчанінов, etchingroom1, Світлана Циваньонок(Югова), Вікторія Березіна, Баганець Микита, Кароліна Роман, Олексій Руденко, Юрко Єфремов, Наталія Охман, Олексій Мінько, Максим Фіногеєв, Руслан Кравцов, Штибель Наталія, Ольга Москвич, Софія Козлова, Сергій Сімутін, Лаврентьєва Аріна, Еміль Мамедов, Ірина Мостепан, Саша Гаврисевич, Грицева Катерина, Діана Драбик, Мордик Олена, Січко Надія, Станіслава Овчіннікова, Ростислав Завгородній, Лев Турков, Марія Матяшова, Кирило Орел, Никитченко Валерія, Діана Дерій, Богдан Дар’я, Назарій Заноз, Софія Голубева, Дарина Бердинських, Михаил Маркин, Молокоєдова Даша
Текст кураторки:
Дім сконструйований із фото, відео, аудіо, живопису, графікі, поезії, відчуттів, спогадів, бетонних стін та бажання. Бажання показати, розказати та бути почутими. На виставці «Прогулянка домом» буде представлено роботи митців з різних куточків України, з різними історіями та відносинами зі своїми домівками.
В момент коли дім стає часом, людиною, думкою, коли чорне і біле перемішується, коли злітає дах, коли дім мав тільки в середені, коли дім є тут, ми отримуємо спільну споруду добудовану або ж ні, по якій можна гуляти та відчувати ось це по-домашньому близьке та невмируще щось, на що інколи не зволікаємо або зволікаємо так що аж болить.
Запрошуємо на виставку «Прогулянка домом», ми трохи погуляємо, а потім – по домах.
Фрагмент групової виставки «Прогулянка домом»
Документація виставки – Кредит світлини Петро Ряска
Штибель Наталія
“ХОТЬ ГОРІ, ХОТЬ ДУЛУ – НЕ Є ЛІПШЕ, ЯК ДОМУ.”
1) Листопад 2021 Анталовецька поляна
2) Серпень 2021 Анталовецька поляна
3) Липень 2021 Явірник
4) Березень 2021 Анталовецька поляна
5) Лютий 2021 Анталовецька поляна
6) Серпень 2020 Явірник
Я ходжу в ліс з Няньом. І це є рефрен. У місцях. У людях. У словах. У діях. Одне з них- дії, котрі межують з словами. Адже дія – ходіння, слова – говоріння. Рима- рефрен- повторювання- заучення. Фраза: “ХОТЬ ГОРІ, ХОТЬ ДУЛУ- НЕ Є ЛІПШЕ, ЯК ДОМУ.” Мій Няньо діє в ній, говорить в ній, перебуває в ній. Рефреном. Справедливість фрази оцінити важко. Намотування кіл довкола, не знаходячи дому. Дім в голові.
“ДІМ В ГОЛОВІ”
Дому нема. Дім твоя голова і моя голова.
Нишпори. Вдивляйся. Знаходь.
Чужий дім. А не свій.
Дім твоя голова і моя голова.
Не є ліпше, як дому.
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Аліна Панасенко
«Донбас в кольорах» — це мій фотопроєкт, зроблений в 2019-2022 роках в місті Сєвєродонецьк, на задньому подвір‘ї школи #5, в якій я особисто навчалася. Головний меседж — війна заперечує дитинство.
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Ростислав Завгородній
Вітаю. Бажаю представити одну з робіт під назвою “Кімнатна рослина” з серії “Чутливі істоти”. Графічну серію робіт було розпочато ще в 2020 році напередодні першої хвилі захворювання на Covid-19. “Чутливі істоти” є свого роду рефлексією на зміни в навколишньому середовищі та напругу від нерозуміння того, що чекає нас далі. Віднедавна графічну серію робіт було подано у вигляді декількох живописних робіт, над продовженням яких наразі працюю. Серія включає в себе фігуративний живопис із зображуваними рослинами, тваринами та фігурами людей, які є трансформованими через призму власного бачення автора
Документація виставки – Кредит світлини: 1 – Петро Ряска, 2 – Михайло Мельниченко
Михайло Зубчанінов
Останній місяць я часто бував в гостях у подруги і спостерігав за тим як вона формує затишок дому. Окрім речей, які нагадують їй про якісь події в житті, важливою частиною є рослини. Вони мандрували з нею всюди де вона жила і створювали для неї відчуття дому. Щоденна турбота про них дає відчуття спокою, милування за тим як вони ростуть приносить радість. Щоразу тимчасово покидаючи домівку, вона хвилюється про своїх рослин та кішку, без яких не було б відчуття домашнього затишку.
В проекті
12 світлин
Документація виставки – Кредит світлини Петро Ряска
Руслан Тремба
“Чистий рушник”
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Софія Козлова
“Бавовняний дім”.
Об’єкт, 230 см х 150 см; тканина, графітний грифель.
Два місяці тому в наш штаб по плетінню маскувальних сіток принесли скатертину. Коли після фарбування я сіла його розрізати на смужки для плетіння, то зауважила, що краєчки декоровані специфічною мережкою. Цю техніку моя бабуся називає «рішельє». Цей тонкий візерунок білою ниткою був ідентичний з тим, який вона сама вишивала на скатертинах. Більшість цих виробів вже
Документація виставки – Кредит світлини Петро Ряска
Настя Жук
Дана серія була відзнята у одній з київських багатоповерхівок, яку знищила росія ракетним ударом. В одній з квартир до війни жила моя подруга і наша перша офлайн зустріч сталась саме там.
Спостерігаючи та слухаючи розповіді подруги про це місце, вдихаючи попіл нещодавно згорілої вщент квартири, я вирішила передати цю атмосферу тривоги, печалі та невизначеності за допомогою фотографії.
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Павленко Марія
Попри те, що поняття «хореографія» переважно використовується сьогодні у відношенні до танцю, я його визначаю більш широко – організація руху, і це визначення подобається мені найбільше.
З 2015 року я живу поміж Україною, Німеччиною та Польщею, і з часом я стала замислюватись, що у деяких європейських містах я стикнулась із чимось, що я після довгих роздумів можу назвати «середньовічною хореографією», яка різниться від «промислової хореографії» Києва, міста, у якому я народилася і виросла. Тільки зараз приходить усвідомлення, до якої міри «випадкове» фланерування вулицями Києва насправді було доведено до автоматизму – протягом життя сформувалися «відпрацьовані» маршрути – ноги самі переміщували тіло, у той час як голова була зайнята щоденними справами.
Найбільним викликом у Європі для мене виявилися міста середнього розміру без метро, міста, що зберігли середньовічну структуру, наприклад, як Вроцлав. Номадична історія Вроцлава робить переміщення містом для мене ще складнішим – прикордонне місто у різні часи було як німецьким так і польським або чеським; входило до складу імперій та конгломератів, внаслідок чого місто є вкрай фрагментованим, на відміну від Києва, позбавленим будь-якого «генерального» плану. У мене немає досвіду тривалого проживання на Західній Україні, тим не менше мені весь час здається, що Вроцлав має бути подібним до Івано-Франківська або Ужгорода. Часами у Вроцлаві мені здається, що майже до кожне місце або ситуацію можна доповнити фрагментом з книги Тараса Прохаська, а саме місто нагадує заплутану структуру його творів, які ніби є різними творами, але одним і тим самим твором одночасно.
Я на диво легше орієнтуюся в більших містах, як то наприклад Берлін або Варшава – кожен мегаполіс у певній мірі відтворює планування за Ле Корбюзьє – простір, у якому я виросла, у якому мої рухи є несвідомими та легкими, ніби природніми, властивими мені. МОЖЛИВО, ЦЕ ТЕ, ЩО МИ НАЗИВАЄМО ДОМОМ?
У порівнянні також приходить усвідомлення, яким важливим для переміщення Києвом є метро. Це хребет Києва, довколо якого вибудовується життя міста. Пародоксальним чином я відчуваю себе спокійніше тоді, коли є можливість заглибитись під землю. Коли у місті такої можливості немає, це як відсутність ступеню свободи.
Три гілки київського метро є для мене чимось вічним, незмінним, таким що мало б існувати завжди, на відміну від наземного транспорту, що частіше зазнає змін маршрутів. Рутинове переміщення метром, як будь-який рутиновий рух, створює відчуття безпеки. За збігом, зараз, під час повномасшабної війни, метро є також бомбосховищем, тобто місцем безпеки у фізичному значенні.
Напевно найбільший конфлікт у Вроцлаві у мене стався із відстанями. У деяких випадках вони є страшенно малими у моєму Михайло Зубчанінов – Останній місяць я часто бував в гостях у подруги і спостерігав за тим як вона формує затишок дому. Окрім речей, які нагадують їй про якісь події в житті, важливою частиною є рослини. Вони мандрували з нею всюди де вона жила і створювали для неї відчуття дому. Щоденна турбота про них дає відчуття спокою, милування за тим як вони ростуть приносить радість. Щоразу тимчасово покидаючи домівку, вона хвилюється про своїх рослин та кішку, без яких не було б відчуття домашнього затишку.
Світлина Петро Ряска
Наталія Бравік
Дім там де ти. Це тема багатьох моїх робіт. Дім це там де тобі добре, де безліч дрібниць створюють твій простір, простір твоєї душі.
Номер 1224
Документація виставки – Кредит світлини Петро Ряска
Фрагмент групової виставки в коридорі на 14 поверсі готелю Інтурист-Закарпаття:
- Світлина – 3: Юрко Єфремов
- “Акустичний тероризм” – упорядкований акустичний хаос створений з польових записів аудіопросторів Харкова.
- Світлини 4-8: etchingroom1
- series “bus station”
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Фрагмент групової виставки «Прогулянка домом», Номер 1416, Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко, Петро Ряска
Мордик Олена
Скетчі речей, що я взяла з собою в евакуацію, серед яких ковер, бубен, сканер, непрацюючий телефон на який наклєно напис “новини”, саморобні шахи, кольоровий папір щоб зробити дощечку для шахів(яку так і не зробила), улюблений светр, чужі патріотичні носки, шипітський блокнотик, колишнього
Скетчі Харкова, як законсервовані моменти
Вірщі харківські, частично російськомовні
Паперова людинка що відправилась в евакуацію (нереалізований мейларт, що можна реалізувати)
Номер 1416
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Молокоєдова Даша
“Скляний дім”
Об’єкт. 15×13 см
Скло, скотч, земля.
“People who live in glass house should not throw”.
“Той, хто живе в скляному домі, не повинен кидатися камінням в інших”.
“Тот, кто живет в стеклянном доме, не должен кидаться камнями в других” Роберт Льюис Стивенсон “Катриона”.
Перша публікація: 1893 р
Перше, для деяких, попадання.
2022р
Україна.
Розсипані на частини будівлі будують знищені міста та селища.
Дім. Дом
Слово
Чи відчуття.
Фартануло народитися на Донбасі та залишитися лише з відчуттям та сумом.
У 20ть років дім може бути де завгодно. У 40 років не хотілось би, щоб так було. У 70 років…
Я не знаю, що в 70 років…
У 70 років доводиться тікати евакуаційним потягом навіть не з рідного Краматорська, а зі Слов’янська. Бо ще вчора на залізничний вокзал міста Краматорськ прилетіла російська ракета, коли там було понад 4 тисячі людей. Тепер лячно, вокзал не працює. І от твій син, який 24го лютого пішов в добровольці в тероборону, везе тебе та твою сестру, яка молодше тебе на пару років… Тобто.. А що в 68м років?
…
Ти їдеш до Львова евакуаційним потягом зі Слов’янська. Ви майже одні в вагоні. Бо тепер лячно, вокзал не працює. І що там? В 70 років…
Коїться в твоїй голові й серці..
Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Фрагмент групової виставки «Прогулянка домом», Документація виставки – Кредит світлини Михайло Мельниченко
Групова виставка та резиденція Даші Молокоєдової стали можливими завдяки підтримці:
European Cultural Foundation
House of Europe
У партнерстві з Центром досліджень візуальної культури