Пам’ятна записка / Pro memoria
Резиденція Вибачте Номерів Немає
Закарпатський народний музей архітектури та побуту, 16.00, 19 квітня, 2024,
Куратор: Петро Ряска
Учасники:
Сашко Долгий
Олена Курзель
Олег Перковський
Каріна Синиця
Дмитро Соловйов
Якою має бути роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни, коли є багато-мільйонна кількість вимушено переселених громадян-українців, коли в Україні зникають міста в результаті російських бомбардувань, знищується українська культура та народ, питання життя та зокрема місця проживання підноситься у якусь розмиту, але важливу форму прагнення. У проекті є спроби осмислення історії містобудівних та державотворчих аспектів через мистецтво, образи культурної спадщини матеріальної та нематеріальної. Зокрема, що робити із культурним спадком, котрий був збудований у травматичну добу історії України. Чи має цей спадок цінність історичну, культурну та економічну? Як дивитися на архітектуру та чи можуть архітектура та монументи самі промовляти залишаючись свідком історії. Спроба культурної інтервенції травматичних історично-культурних об’єктів в сучасний гуманістичний контекст дає змогу створити музей історії. Зберегти цінність критичної пам’яті історії та позбути матеріальну культурну візуальну спадщину змісту пропаганди колоніального імперського минулого. В проекті піднімається складне питання, як в історичному, соціальному, культурному відношенні споглянути на історію та збереження культурної спадщини з призми реальності сьогоднішньої військової експансії росії проти України.
Проект резиденції Вибачте Номерів Немає підтримано в рамках програми (re)connection UA 2023/24, що реалізується ГО “Музей сучасного мистецтва” та Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF) у партнерстві з UNESCO і фінансується через Надзвичайний фонд спадщини UNESCO.
Програма (re)connection UA 2023/24 спрямована на відновлення зв’язків між митцями та їх аудиторіями, підтримку художників/иць як áкторів у збереженні культурної ідентичності України, втілення нових підходів до культури пам’яті, посилення стійкості та адаптивності інституцій, громад, митців до викликів воєнного часу
#reconnectionua
Кредити світлин: Михайло мельниченко – 1-10; Марина Малютіна – 11
Вид на екпозицію з групової виставки “Пам’ятна записка / Pro memoria”. Резиденція Вибачте Номерів Немає, Закарпатський народний музей архітектури та побуту, 19 квітня – 1 травня, 2024. Куратор: Петро Ряска; Учасники: Сашко Долгий, Олена Курзель, Олег Перковський, Каріна Синиця, Дмитро Соловйов. Кредит світлин Михайло Мельниченко
Вид на експозицію проекту Сашка Долгий “Утопія зникає разом з мисленням”.
Текст автора:
“Лише мислення надає нам можливість прагнути змін. Лише можливість мислення є запорукою того, що ідея стане над буденністю та буде рухома до своєї реалізації. Крізь будь-які випробування та темні часи, саме мислення виводить нас до оази гармонійного буття. Воно є основним двигуном для будь-яких змін і реформ, відкриваючи перед людиною оризонти можливостей і вдосконалення. Без мислення немає мрії.
У контекстах тоталітаризму, диктатури, або ж в умовах культурного та інтелектуального застою, мислення стає монолітичним і стереотипним. Це призводить до занепаду мислення, яке живиться новизною, свободою думки та відкритістю до змін. Без свободи мислення, ідеали втрачають свій основний імпульс і виходять з поля потенційної реальності.
Нездатність або небажання мислити, приймати ризики і шукати рішення проблем веде до стагнації та застою, в якому ідеї не можуть реалізуватися. Ідеали потребують активного мислення як підґрунтя для свого існування та розвитку; без цього вони втрачають своє значення і перетворюються на відлуння нереалізованих можливостей.
Якщо зникає мислення — зникає і утопія”. Кредит світлин Михайло Мельниченко
Вид на експозицію проекту Дмитра Соловйова “Незручна спадщина”.
Текст автора:
“Останні два місяці я провів в дослідженні архітектури Ужгороду другої половини ХХ століття – часу, коли Ужгород став частиною України. Тоді в усьому світі панував модернізм, і Ужгород мав два етапи будівництва в цьому стилі – чехословацький модернізм та український радянський.
Чехословацьку спадщину в Ужгороду поважають. Її люблять, їй присвячують дослідницькі проекти, про неї видають книги.
Чого не можна сказати про українську архітектуру радянського періоду. Багато українців її часто не розуміють, активно стигматизують та навіть відкидають як чужу. Повномасштабне вторгнення росії в Україну та систематичне нищення нашої спадщини мало б згуртувати українців навколо неї, але стався зворотній процес. Українську радянську спадщину ми затаврували як ворожу та почали активно руйнувати, фактично допомогаючи в цьому росіянам. І забуваючи, що цю архітектуру та мозаїки створювали українці, професійні архітектори та художники, які намагалися формувати комфортне та естетичне міське середовище. Натомість сучасна диктатура забудовників, для яких єдиною ціллю є прибуток, яка перетворює наші міста на суцільні гетто з газоблоку, мало кого бентежить.
Чи встигнемо ми прийняти та осмислити нашу незручну спадщину до того, як повністю її знищимо?
Фотографії архітектури модернізму Ужгорода 1960-1980 років, представлені на виставці, демонструють синтез ультрасучасних рис світової архітектури модернізму та елементів народної архітектури й народного мистецтва України, закарбовуючі ідентичність Закарпаття у ХХ столітті”. Кредит світлин документації виставки Михайло Мельниченко
Вид на експозицію проекту Каріни Синиці “Закрите скине свою завісу”.
Текст авторки:
“Живописна серія, у якій використано образ штори чи шматків тканини, помічених у різних інтер’єрах. Складки тканини є певною мірою соціокультурним фемінним символом, відсилають до процесу опіки. Сам момент зашторювання чи закривання – захист від небезпеки. Зображені шматки тканини закривають поля бою або постраждалі території, залишені мешканцями кімнати в окупації, які на даний момент більшості неможливо побачити наживо. Вони як завіса що відокремлює людське умиротворене існування від безмежного жаху, що твориться і переслідує десь поруч”. Кредит світлин документації виставки Михайло Мельниченко
Вид на експозицію проекту Олени Курзель “Місце де тиша і спокій”.
Текст авторки:
“Проект, розроблений в рамках резиденції “Вибачте номерів немає” представляє собою збірний образ промзон країни.
В проекті естетизується занепад приміщень, що перестали виконувати свою функцію і стали частиною ландшафту. Це роздуми про долю заводів, складських приміщень, що були покинуті внаслідок військових дій. Про взаємодію ландшафта і архітектури, взаємопроникнення в середу існування”. Кредит світлин документації виставки Михайло Мельниченко
Вид на експозицію проекту Олега Перковського “Колонна”, “Недобудовані недобудови”.
Текст автора:
“Після повномасштабного російського вторгнення одна частина проектів будівництва залишається незавершеною, а інша, перетворюючись на суміш будівельного пилу та уламків ракет, зникає. Колонна недобудови похилена та перетворена в нотатник із записами про вірогідність чи неможливість появи майбутньої споруди спроектованої в недалекому минулому”. Кредит світлин документації виставки Михайло Мельниченко
Відео огляд експозиції з групової виставки “Пам’ятна записка / Pro memoria”. Резиденція Вибачте Номерів Немає, Закарпатський народний музей архітектури та побуту, 19 квітня – 1 травня, 2024. Куратор: Петро Ряска; Учасники: Сашко Долгий, Олена Курзель, Олег Перковський, Каріна Синиця, Дмитро Соловйов. Кредит відео Петро Ряска